НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ «ОСВІТА НА ЛУГАНЩИНІ»,
№ 1 (46)/2017, сторінка 65: ПЕДАГОГІКА ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖЕННЯ

Андрій Сербін:
ДЕКІЛЬКА ПРАКТИЧНИХ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО МОТИВАЦІЇ УЧНІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ ДО ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ТА ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ

Завантажити «ОСВІТА НА ЛУГАНЩИНІ» № 1 (46)/2017 у форматі PDF

У статті розглядаються шляхи й способи мотивації до здорового способу життя та формування культури здоров’я школярів, перевірені 27‑річною практикою роботи Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Міського клубу східних бойових та оздоровчих систем (міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ Луганської області), та можливі шляхи їх реалізації в межах загальноосвітнього навчального закладу.

Ключові слова: гун-фу, здоровий спосіб життя, культура здоров’я, мотивація, цілі, цілепокладання, цінності.

Постановка проблеми.
За Статутом Всесвітньої організації охорони здоров’я, «здоров’я - це стан повного фізичного, психологічного, а також соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів» [9]. Це саме розуміння явища відображено й у Законі України «Про фізичну культуру і спорт», де здоров’я розглядається як «природний динамічний стан організму, який характеризується його самовирівнюванням з навколишнім середовищем у духовному, фізичному, соціальному плані й ефективно протидіє захворюванням» [3 і далі]. Тож і культура здоров’я - це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, а й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації, тобто такий спосіб життєдіяльності людини, рівень її культури, у тому числі й поведінкової, та гігієнічних навичок, які дозволяють зберігати й зміцнювати здоров’я, сприяють попередженню розвитку його порушень і підтримують оптимальну якість життя протягом багатьох років.

Рецептів того, як бути здоровим, дуже багато, вони лежать на поверхні й не є секретом, утім майже ні для кого не стають керівництвом до дії. Як зазначалось у Цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання - здоров’я нації», на початок 1998 року майже 90 % дітей, учнів і студентів України мали відхилення в здоров’ї, понад 50 % - незадовільну фізичну підготовку, близько 70 % дорослого населення - низький та нижчий, ніж середній, рівні фізичного здоров’я [10].

Не покращилась ситуація й за підсумками останніх років: за даними Інституту педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України протягом шкільних років зменшується відсоток здорових дітей - з 35 % до 18 % та зростає їхня кількість із хронічною патологією (з 22,5 % до 53 %) [5]. Середня тривалість життя в Україні на п’ять років нижча, ніж у Європейському регіоні, і на дев’ять років нижча, ніж у країнах Європейського Союзу. Порівняно з країнами Європи смертність населення в Україні практично вдвічі вища (у 2014 році - 14,7 випадків на 1000 населення проти 6,7 в країнах - членах Європейського Союзу) [7].

Дорослих важко звинуватити в байдужості до самих себе: вони насамперед створюють прийнятне середовище для дітей. Кожен з батьків живе заради дитини, тож те, що в дітей відсутня мотивація до здорового способу життя, — явище тривожне й потребує пошуку шляхів для його подолання на соціальному рівні (у сім’ї, школі, громаді), на когнітивному рівні особистісного розвитку учнів та рівні їхньої поведінкової культури.

Аналіз досліджень і публікацій. У системі людської життєдіяльності збагачує культуру особистості лише та діяльність, унаслідок якої розвивається й змінюється сама людина. Тому й формування особистості здійснюється в процесі самоосвіти та самовиховання в середовищі культури, однією із цінностей якої є й здоров’я. Ідея гармонії душі й тіла як основи здоров’я виникла в глибокій давнині й розроблялась багатьма філософами, педагогами, медиками і психологами, серед яких Д. Локк, М. І. Пирогов, К. Д. Ушинський, М. М. Амосов, І. І. Брехман, М. Я. Віленський, Л. Г. Татарнікова, Е. С. Вільчковський та інші.

Здебільшого вони, а також В. І. Клімова [4], А. Н. Щетінін [11], Д. Н. Давиденко [6] та інші дослідники сходяться на тому, що здоров’я необхідно розглядати в єдності кількох його компонентів: фізичного, емоційного, інтелектуального, соціального, особистісного й духовного. Американська письменниця Сьюзан Шапіро зазначає, що кожну складову частину із згаданих вище необхідно розглядати в контексті поняття «здоров’я загалом», бо все, що трапляється з однією із частин, обов’язково впливає на всі інші частини цілого [8].

На думку В. А. Ананьєва, психологія здоров’я покликана розкривати закладений в індивідуумі безмежний потенціал, який може бути представлений більш конкретно сукупністю семи потенціалів: потенціалу розуму, почуттів, волі, тіла, суспільного потенціалу, креативного та духовного [1]. І всі без винятку дослідники погоджуються з тим, що досягти здоров’я неможливо без постійного докладання власних зусиль. Воднораз не можна не враховувати, що менше трьох відсотків дорослих людей світу записують свої цілі, і менше одного відсотка їх перечитують, переосмислюють з належною регулярністю; основна з причин такого стану речей - страх людини полишити зону комфорту [2]. Ці понад дев’яносто відсотків дорослих і всі без винятку діти, яким від природи притаманне наслідування як універсальний спосіб засвоєння чужого досвіду, керуються у своїх діях не цілями (цілепокладанням), а цінностями. Ними можуть бути гроші, знання, родина, Батьківщина — усе те, на що пересічна людина готова витрачати свій час і власні гроші, що вона може охарактеризувати словами «Мені це подобається», але ж здатність до оцінки того, що внаслідується, оцінки бажаного в дітей з’являються, коли критичність мислення виходить попереду інших механізмів таланту, і відбувається це здебільшого після віку 13 років.

Щодо усвідомленого вибору здорового способу життя, то, з огляду на природні чинники, це вже запізно. Зокрема, школяр у цьому віці вже має цілий букет порушень фізичного стану організму: захворювання опорно-рухового апарату, серця і судин, вади зору і, як наслідок, - психологічні проблеми, звуження кола спілкування або погіршення його якості, потенційні обмеження у виборі майбутньої професії тощо.

Сучасна загальноосвітня школа не має можливості створити у своїх стінах достатньо різноманітних гуртків, творчих та наукових об’єднань, спортивних секцій, щоб власноруч охопити ними всі компоненти здорового способу життя й усіх учнів, задовольнити індивідуальні потреби й інтереси кожної дитини, прищепити їй і виховувати культуру здоров’я. Водночас школа зобов’язана з першого ж кроку учня до класу перейматись, опікуватись його здоров’ям, умотивувати дитину обрати й провадити саме здоровий спосіб життя. Саме тому необхідно визначити шляхи й способи, якими можна перетворити здоровий спосіб життя на особисту цінність для кожного школяра, зробивши цей спосіб престижним, значущим, модним - таким, що забезпечує відчуття психологічного комфорту в соціумі, адже симпатія до дії створює її образ, схему поведінки й забезпечує їхнє втілення в реальні способи самовизначення дитини. Пристрасне бажання завжди є проектом дії, який без опору й навмисних зусиль з боку індивіда реалізується в дійсність.

Мета статті.
Поділитись 27-річним досвідом формування культури здоров’я дітей і підлітків у практичній діяльності Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Міського клубу східних бойових та оздоровчих систем (міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ, Луганської області) та запропонувати колективам загальноосвітніх навчальних закладів можливі способи мотивації школярів до здорового способу життя, перевірені часом у нашому Клубі.

Виклад основного матеріалу.
На нашу думку, успіх у вихованні загалом і у формуванні культури здоров’я зокрема має та педагогічна система, яка із самого максимально наближена до природних особистих інтересів дитини, яка сприяє її самовдосконаленню й оптимальній адаптації в соціумі. Нав’язування ж чужого особистим інтересам дитини способу життя приречене на невдачу незалежно від авторитетності й ступеня апробування педагогічної системи.

На вимогу дорослих дитина може навчитися правильно, з точки зору тих самих дорослих, відповідати на питання щодо здоров’я, розповідати про необхідність чистити зуби, дотримуватись режиму харчування й сну, може вивчити вправи ранкової гімнастики, але особистої згоди на все це не дати й внутрішнього спонукання до такої дії не набути, а тому й не сформувати відповідної раціональної поведінки. І тут варто зрозуміти, чому відбувається так.

Якими природними бажаннями керується у своїх діях дитина? З точки зору педагогіки Заходу, повсякденними бажаннями, як-от: харчування, рух, спілкування з однолітками, здобування авторитету в їхньому колі. Підлітковий вік додає бажання самоствердження серед рівних, а згодом і серед старших за віком, виявляє зацікавленість у тому, щоб бути привабливим для іншої статі. Юнацький вік приносить усвідомлення необхідності вибору майбутньої професії, пошуку власної ніші на ринку праці, щоби забезпечити себе, створити сім’ю, виростити й виховати дитину. І все це певною мірою так, але не дає уявлення про найсильніші мотиви в діяльності дитини.

На що ж у вихованні дитини спирається педагогіка східних бойових та оздоровчих систем, яка являє собою унікальні методи комплексного виховання особистості? На найсильніші мотиви в діяльності людини - прагнення до задоволення природних інстинктів: дихання, почуття голоду, репродукції, самозбереження. Зокрема, гун-фу пропонує комплексне позитивне соціальне вирішення реалізації інстинкту самозбереження. Ідеться про вміння вижити в екстремальних ситуаціях та умовах несприятливого клімату, про спеціальні методи захисту честі й достоїнства - особистих і родини та близьких; про зміцнення імунітету й протистояння хворобам; про реабілітацію після хвороб і травм; про вміння старанно трудитись і, долаючи перешкоди, досягати мети; про навички підтримки працездатності та активного довголіття тощо.

На цьому підґрунті - прагнення дитини до реалізації інстинкту самозбереження - і базується педагогічна система виховання культури здоров’я, розроблена Міським клубом східних бойових і оздоровчих систем, яка пройшла випробування часом (понад 27 років) і довела свою затребуваність та ефективність. У 2014 році, за більш сприятливих економічних умов і вищого рівня життя, кількість учнів Школи гунфу «Дракон і Тигр» Клубу сягала понад 320 осіб, і нині вона утримується на досить високому рівні: у Сєвєродонецьку Клуб орендує спортивні зали для занять у семи загальноосвітніх школах міста. Колективом тренерів Клубу, який за обсягами роботи, кількістю учнів та масштабами їхніх досягнень не поступається традиційним дитячо-юнацьким спортивним школам, уже виховані шість майстрів спорту України: Роман Боднар, Владислав Близнюк, Сергій Урденко, Микола Литовченко, Павло Зубенко, Павло Аністратенко – і Заслужений майстер спорту України з кікбоксингу WPKA Андрій Орлов; четверо з них є багаторазовими чемпіонами світу. Крім того, усі наші тренери є вихованцями нашого ж Клубу, носіями його цінностей і уявлень про культуру здоров’я людини.

Особисте бажання учня є обов’язковою й необхідною умовою навчання в нашому Клубі, а, щоб воно виникло, робота з потенційними вихованцями починається нами задовго до того, як вони приходять до Клубу. Усебічна популяризація Школи гун-фу «Дракон і Тигр» - перший етап реалізації педагогічної системи виховання й формування культури здоров’я учнів, створеної нашим Клубом.

За обов’язкової участі учнів, які вже навчаються в Клубі, робота ведеться в декількох напрямах:

• представлення вищих спортивних досягнень учнів Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу в засобах масової інформації міста, області, України;

• систематичне проведення масових дитячих свят з яскравою демонстрацією техніки бойових мистецтв і резервних можливостей людини, репрезентацією правил змагань та особистим знайомством юних глядачів з такими самими юними призерами змагань Клубу, міста, області, країни і світу;

• систематичне проведення масових змагань з всестильових видів спорту, що об’єднують бойові мистецтва: контактного карате з 1991 по 2006 роки, кікбоксингу WPKA, кікбоксингу ISKA та фрі-файту в теперішній час;

• щомісячне видання силами дитячої редакції безкоштовної дитячо-юнацької спортивної газети «Тигреня» тощо.

І виходимо ми в усій цій та подальшій роботі з того, що дитина, учень, школяр діє в доцільний спосіб не тоді, коли перед ним ставляться на словах якісь конкретні цілі, а коли на власні очі бачить показовий виступ, взірець - людей, які вже діють в означений спосіб і мають успіх.

Сформована на першому етапі педагогічної системи особиста зацікавленість майбутніх учнів, зустрічається й тісно перетинається з початковими умовами навчання в Клубі - необхідністю визначитись із метою своїх занять і бездоганно виконувати умови, прийняті в Школі гун-фу «Дракон і Тигр». Як правило, мета, вписана власноруч учнем в особисту картку обліку, конкретна й наївна: «навчитися битися», «стати чемпіоном світу» тощо, але вона формує в більшості тих, хто вперше замислився над нею, більш усвідомлене ставлення до навчально-тренувальних занять, роботи над собою. А ще вона створює підґрунтя для успішного особистого поступу дитини, коли та рухається вперед, відштовхуючись від індивідуальних потреб і можливостей; коли власний результат, досягнутий сьогодні, порівнюється з власним результатом, який був учора, і оцінюється не відносно успіху іншого, а з точки зору того, наскільки ті зусилля наближують до особисто визначеної мети, до ним самим поставленої цілі.

Формування ж культури здоров’я на цьому етапі вже потребує участі всієї сім’ї й зводиться до чотирьох напрямів розвитку: духовного, психічного, фізичного, соціально значущого із чітко прописаними задачами для кожного з них. Серед цих задач розвиток різноманітних інтересів, виховання морально-етичних норм, розширення світогляду, виховання зібраності, організованості, уміння управляти собою в умовах високих життєвих навантажень, оволодіння технікою бойових мистецтв, підготовка до служби в армії, роботи в правоохоронних органах та інші.

Наступний етап реалізації педагогічної системи формування культури здоров’я — офіційне прийняття дитиною і її батьками вимог, які пред’являються до учнів східних бойових та оздоровчих мистецтв у Клубі. Вони стосуються зовнішнього вигляду, наявності форми, правил гігієни, режиму роботи, техніки безпеки, членських внесків. Куріння, уживання алкогольних напоїв, немедичне використання лікарських препаратів і наркотичних засобів забороняється. Вік учнів Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу — від п’яти років до вступу в професійну діяльність. Стать не має значення для допуску до занять. Відмова може бути лише за наявності абсолютних медичних протипоказань до єдиноборств. Щодо цих умов ми схожі зі звичайними загальноосвітніми закладами, з поправкою на той факт, що психологи часто рекомендують займатися бойовими видами спорту дітям для подолання різних психологічних проблем, боязкості, скутості, а також, щоб дати вихід прихованій чи явній агресії з найменшими негативними наслідками для самої дитини та її оточення.

З наступного етапу педагогічної системи починається предметна робота тренерсько-викладацького складу Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу з новим учнем. Основна мета - виховання особистості, стійкої в етичному і психічному відношенні, яка володіє універсальною фізичною підготовкою до активної суспільно корисної діяльності. Роль тренерів і батьків - своєчасна та грамотна допомога в особистій праці учня над власним удосконаленням.

Основою нашої педагогічної системи є масовий спорт. Головна ідея — кожен учень будь-якої з груп Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу отримує можливість самостійно моделювати своє навчання, доповнюючи два обов’язкових тренування на тиждень у своїй групі заняттями зі спеціалізованих напрямів уже за власним вибором. Ці напрями поділяються на фізкультурно-оздоровчі, спортивно-змагальні й професійно-орієнтовані.

Фізкультурно-оздоровчі напрями включають функціонально розвивальну й лікувально-реабілітаційну фізкультуру, літній оздоровчий Табір бойових мистецтв «Тигреня».

Спортивно-змагальні напрями представлені інфраструктурою груп спортивної майстерності, орієнтованих на вдосконалення та на вищі спортивні досягнення в різних версіях контактних єдиноборств. Професійно орієнтовані напрями, у тому числі з можливістю подальшого працевлаштування в Школі гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу, — це професійний спорт, суддівство, інструкторство, спортивне шоу, спортивна журналістика, спортивні менеджмент і маркетинг, професійна охорона, верстка спортивних газет і журналів, реклама тощо. Участь у додаткових спеціалізованих проектах для учнів Школи гун-фу «Дракон і Тигр» є безкоштовною, вони сплачують лише єдиний, для всіх учнів Клубу, і неподільний внесок.

Організаційні форми виховної, навчально-тренувальної і спортивно-масової роботи розрізняються в залежності від напрямів, цілей, конкретних задач і уроків: спортивне тренування, спортивне змагання, фестиваль, спортивне свято, тематичний урок, час спілкування з природою, ранкові заняття в лісі, семінар, лекція, бесіда, диспут, засідання робочої групи справи, самопідготовка, похід, факультативна практика та багато інших. І форми роботи постійно вдосконалюються.

Оскільки на сьогодні в Клубі вже працюють 11 спортивних груп Школи гун-фу «Дракон і Тигр» з дітей різного віку, які мешкають, часом, у протилежних кінцях міста, а ще - 2 групи гун-фу в сусідньому м. Лисичанськ, своєрідним колективним організатором Клубу вже понад 22 роки є дитячо-юнацька газета «Тигреня», редколегія якої складається з дітей. Ця сама газета є провайдером здорового способу життя, а ще задовольняє бажання дітей здобути авторитет серед однолітків і старших.

Діти чекають на черговий випуск, шукають там своє фото (а фото ми навмисне ставимо на шпальти дуже багато), з гордістю показують газету близьким. Водночас зі сторінок газети учні Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу дізнаються про успіхи товаришів з інших груп, бачать, як крок за кроком народжується успіх їхніх однолітків, і так те, що ще вчора здавалось дитині недосяжним, набуває для неї конкретних рис і форм. Дитина на прикладі інших може простежити кроки до мети і, наслідуючи приклад товариша, скоригувати власний поступ, тобто вже за власним бажанням, за внутрішнього спонукання поєднати навчання когнітивне, коли оцінка ситуації здійснюється з урахуванням минулого власного досвіду й можливих її наслідків, і вікарне навчання як засвоєння форми поведінки іншої особи, включаючи розуміння наслідків цієї поведінки (навчання на помилках інших).

Ось лише деякі з наших публікацій:

• «Дракон і Тигр» навчали артеківців бути здоровими» - про співпрацю Клубу з дитячим оздоровчим центром «Артек.UA» цього літа;

• «Здорово бути здоровим» - про День здоров’я в школі № 2 м. Лисичанськ у квітні;

• «А ти знаєш, як у спорті становляться майстрами?» - про вихованців Клубу, які вже є майстрами спорту України;

• «Роздуми нових чемпіонів про себе й підсумки свого недавнього виступу в Харкові»;

• «Тигреня»: від події - до читача»;

• «Хочу похвалити свою лисичанську команду» тощо. При цьому на сторінках газети успіхи однієї дитини не порівнюються з успіхами іншої: у кожного учня Клубу - власні цілі й власні сходинки успіху, який вимірюється сьогоднішнім поступом щодо досягнення, яке було попереднього дня, тижня, місяця, року.

Публікації в газеті «Тигреня» завжди дублюються на власному сайті Школи гун-фу «Дракон і Тигр» Клубу: http://nastavnik.lg.ua.

Ще більшого резонансу серед дітей набувають публікації в міській газеті та сюжети на міському телебаченні, матеріали в всеукраїнських ЗМІ.

Утім, щоб потрапити сьогодні на шпальти газети чи у випуск телевізійних новин, треба або добре заплатити за рекламу, або стати героєм кримінального сюжету. На превеликий жаль, позитивні приклади зі ЗМІ вже майже зникли. Та не лише зі ЗМІ. Навіть у більшості загальноосвітніх навчальних закладів на Дошках Пошани фото лише відмінників навчання, у кращому випадку - окремо фото успішних спортсменів. Як правило, та інформація дуже статична й оновлюється здебільшого раз або двічі на рік, але ж культура здоров’я має й інші компоненти, інші грані, до того ж діти постійно розвиваються. У будь-якій школі є діти, які навчаються музики й досягають значних успіхів: є успішні юні художники, танцюристи, рукодільниці та юні майстри різноманітних справ, є діти-волонтери, є благодійники, є родини, які можна брати за взірець. Зрозуміло, школа не має змоги задовольнити їхню потребу в саморозвитку з певного напряму, створивши безлічгуртків, спортивних секцій чи наукових товариств, але задовольнити бажання визнання, якого потребують діти, вона спроможна.

Ось тут дозволю паралель з великим спортом - спортом високих досягнень. Ні для кого не секрет, що він - для одиниць, бо то є праця на знос, яка нерідко шкодить здоров’ю, часом вимагає відмови від особистого життя, але великий спорт потрібен тим мільйонам уболівальників, які в захваті від чужого рекорду піднімуться з дивана й зроблять п’ять чи сім відсотків від того, що робить чемпіон, і стануть здоровішими. Так і в інших компонентах культури здоров’я: ми маємо підносити авторитет тих дітей, які визначили цілі, організували свій час і досягли трішечки більшого, ніж їхні однолітки. І хай однолітки захочуть стати такими ж успішними – кожен у своєму напрямі, реалізувавши власний потенціал.

Висновки. Оскільки дитина, учень діє в доцільний спосіб не тоді, коли перед ним ставляться на словах якісь конкретні цілі, а коли на власні очі бачить показовий виступ, взірець - людей, які вже діють правильно в означеному напрямі й мають успіх. Задачу нинішньої загальноосвітньої школи, щодо мотивації учнів до здорового способу життя, на наш погляд, можна реалізувати в кілька кроків:

1. Виявити серед учнів школи й родин дітей, саме тих, хто вже є переконаними носіями та послідовниками здорового способу життя і культури здоров’я.

2. Усіма доступними технологіями PR і реклами створити в середовищі школи цінність із цих людей та їхніх досягнень.

3. Розробити власну шкалу оцінювання їхнього успіху - оцінювання кількісного та якісного, аби визначитись, які ж саме діти, за кожним з компонентів, мають набути права вважатись взірцем для інших, бо досягли більшого, ніж решта.

4. Змінити систему публікації результатів. Сьогодні вона навіть щодо відмінників навчання є статична, а має бути дуже динамічною, як саме життя.

5. Створити певне конкурентне середовище. Лідери з кожного компонента здоров’я мають відчути визнання їх самих, їхніх цінностей і досягнень з боку оточення, а водночас зрозуміти, що сьогодні вони є героями. У кожній школі буде свій «пиріг»: свої номінації, власна шкала. Десь виявиться більше плавців, а десь - поетів. Тому результати, за якими можна було б порівнювати окремі школи, не обов’язкові. Важливо, щоб у кожному освітньому закладі цей механізм пробудження до здорового життя запрацював.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ананьев А. С., Смирнова О. В., Ананьев Ю. С. Формирование ценностей здорового образа жизни старших подростков//Научно-методический электронный журнал «Концепт». 2015. Т. 13. С. 4106–4110. URL: https://ekoncept.ru/2015/85822.htm (дата звернення: 15.01.2017).

2. Братан Трейси. Достижение максимума. Умение поставить цель – это навык достижения успеха. URL: http://pospelov.pro/index. php/partners/nko/lider/think-about/quotes/285-brajan-trejsi-dostizhenie-maksimuma-umeniepostavit-tsel-eto-navyk-dostizheniya-uspekha (дата звернення: 15.01.2017).

3. Горащук В. П. Валеологія. Підручник для 10–11-х класів середньої загальноосвітньої школи. К.: Генеза, 1998. 144 с., іл.

4. Климова В. И. Человек и его здоровье. М.: Знание, 1985. 192 с.

5. Національно-патріотичне виховання – державний пріоритет національної безпеки. Щорічна доповідь Президенту України, Верховній Раді України про становище молоді в Україні (за підсумками 2014 року) /Держ. ін-т сімейної та молодіжної політики; [редкол.: І. О. Жданов, гол. ред. колег., І. І. Бєляєва, С. В. Митрофанський та ін.]. К., 2015. 200 с. С. 19–20.

6. Петленко В. П., Давыденко Д. Н. Этюды валеологии: здоровье как человеческая ценность. СПб., 1996. 245 с.

7. Рекомендації парламентських слухань на тему «Про реформу охорони здоров’я в Україні». Схвалено Постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2016 року № 1338-VIII. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1338-19 (дата звернення: 15.01.2017).

8. Устав (Конституция) Всемирной организации здравоохранения. URL: http://apps.who.int/gb/bd/PDF/bd47/RU/constitution-ru.pdf?ua=1 (дата звернення: 15.01.2017).

9. Щетинин А. Н. Валеология как основной плацдарм борьбы за здоровье человека//3-й Национальный конгресс по профилактической медицине и валеологии. СПб., 1996.186 с.